Історичні персоналії доби Української революції
В умовах реформування загальної середньої освіти на історію та інші суспільствознавчі дисципліни покладаються важливі завдання, пов’язані з соціальною адаптацією особистості, підготовкою до активного громадського життя та виховання, з одного боку, загальнолюдських ціннісних орієнтацій, а з іншого – глибокого патріотизму. Особливої уваги потребує формування іcторичної свідомості, що дає змогу критичного осмислювати минуле й сучасне та прогнозувати майбутнє.
Протягом останнього десятиріччя ХХ ст. у педагогічній та історичній науках відбулися істотні зміни, що знайшли своє відображення в офіційному визначенні педагогічною громадськістю необхідності перегляду парадигми філософії освіти, орієнтації навчально-виховного процесу школи на розвиток особистості учня та відмові значної частини істориків від визначення монополії однієї ідеології чи історичної концентрації на тлумачення історії, сприйняття плюралізму думок в історичній науці як реалій сьогодення. Виходячи з цього, одним з головних завдань шкільної освіти має бути розвиток учня, історія не як навчальний предмет повинна не стільки давати знання фактів, скільки навчити учнів розуміти історію, осмислювати її.
Побудова демократичної України неможлива без створення людини нової генерації, яка розуміє своє значення в побудові громадянського суспільства, бачить своє місце в ньому, самостійно обирає шлях, напрямок руху до сприйняття демократичних цінностей, навіть, якщо цей шлях буде тернистим.
Тому саме в школі учень повинен отримати перші уроки демократії, усвідомити своє значення й важливість власних рішень у здобутті знань.
В силу специфіки самого предмета історії жодне історичне дослідження не може обійтися без вивчення історичних осіб, аналізу їх діяльності та оцінки її результатів.
Історики завжди персоніфікують історію. До показу історичних осіб вони вдаються, щоб «оживити» сухі історичні схеми, показати причини історичних подій та явиш, зацікавити або розважити читача, донести до нього певну мораль або запропонувати певну модель суспільної поведінки.
Знаменитий вираз Макіавеллі про те, що людині розумній належить обирати шляхи, які вже прокладені найвеличнішими з людей, і наслідувати найбільш гідних із них, достатньо повно ілюструє це положення.
Метою даної роботи є розкриття принципів вивчення історичної особи на уроках історії, роль розгляду життєвих подій та вчинків особистості на фоні її оточення.
Основними задачами роботи можна визначити такі:
· Встановлення принципів вивчення історичної особи на уроках історії;
· Виявлення ролі вивчення історичних особистостей на світогляд учнів;
· Складання орієнтовного плану характеристики історичної особистості;
Заключение
Висновки
В результаті виконання даної роботи можна сказати наступне.
Цінність історії в школі на сучасному етапі заключається не тільки у знаннях, закладених учителем, а скоріше в засобах самостійного отримання учнем історичних знань.
Одне з першочергових завдань історії – допомогти молоді зрозуміти сучасність у світлі минулого. Історія дає можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства. Помірковано сприяти зростанню терпимості в сучасному суспільстві – не тільки професійний, але й етичний і моральний обов’язок учителів історії.
Основні підходи та вимоги до показу ролі історичних осіб в історії такі, як:
· необхідність показу історичних умов, що вплинули на формування поглядів історичної особи та її особистих якостей;
· ознайомлення з їх дитинством та юністю;
· показ їх в оточенні соратників та у зв'язку з діяльністю попередників;
· увага до індивідуальних рис тощо.
Будь-яке дидактичне завдання складається з мети (в нашому випадку це визначення впливу особи на історичний процес і його оцінка), інформації (у нашому випадку це все, що допомагає досягти мети) і умови її виконання (відповідна структура і організація подачі інформації, наявність в учнів необхідних для роботи вмінь та навичок тощо).
Що ж до критеріїв відбору конкретних персоналій, то тут слід врахувати ось що:
• одним із критеріїв повинен стати рівень і ступінь їх впливу на історію і повсякденне життя людей;
• необхідно врахувати і вимоги, що визначені програмою як пріоритетні, а саме:
надання пріоритету вітчизняним історичним особам,
історичним особам країн, з якими пов'язана історія України,
представникам XX століття;
• відбираючи персоналії, слід включати історичних осіб різних ідеологічних та політичних уподобань, представників різних прошарків суспільства, осіб, котрі сприяли становленню демократичних цінностей, розбудові громадянського суспільства і створенню міжнародного правового механізму захисту людини і національних меншин.
Зрозуміло, що вивчення історичних осіб не є самоціллю і викладання та вивчення історії ширше, ніж вивчення їх біографій. Вони повинні бути засобом для розвитку особистості учня, формування в нього історичного мислення та свідомості.
