Робота з вивчення й використання хронології має 
бути органічним елементом у загальній системі навчання історії, її слід 
планувати на всіх етапах навчального процесу – від початкового 
(ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, 
узагальнення й оперування ним. Це стосується як 5-6 класів, так і наступних 
років. Систематична робота з вивчення хронології має передбачати цілеспрямоване 
й гнучке використання різноманітних засобів і прийомів. [13] Початкові уявлення 
та елементарні знання про історичний час діти отримують, засвоюючи курс «вступ 
до історії України». 

Формування хронологічної компетентності 
учнів має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії; його 
слід планувати на всіх етапах навчального процесу — від початко­вого 
(ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, 
узагальнення й оперування ним. 

Найважливішим елементом у методиці розви­тку 
хронологічних вмінь учнів на першому етапі постають хронологічні задачі, серед 
яких можна виділити два підвиди: стандартні й нестандартні. Якщо стандартні 
дозволяють розвивати найпростіші хронологічні вміння учнів, такі як вміння 
співвідносити рік зі століттям, підраховувати час, який минув від однієї події 
до іншої, то нестан­дартні розраховані на формування таких склад­них вмінь 
учнів, як співвідносити різні системи літочислення, працювати з неадаптованими 
істо­ричними джерелами, зміст яких складає хроноло­гічний матеріал. 

Наведемо 
приклади стандартних 
хронологічних задач: 

1.    
Задачі на встановлення 
віддаленості події від сьогодення: «Скільки років тому відбулася по­дія, якщо 
відома її дата? ». 

2.    
Задачі на встановлення 
віддаленості однієї по­дії від іншої: «Скільки минуло років від одні­єї події 
до іншої?» або «На скільки років одна подія відбулася раніше за іншу?». 

3.    
Задачі на встановлення дати 
події за її відда­леністю від сьогодення: «Якого року відбула­ся подія, якщо 
відомо, що після неї минуло ... років?». 

4.    
Задачі на встановлення дати 
події за її відда­леністю від іншої події: «Якого року відбулася подія, якщо 
відомо, що це сталося після вказа­ної події через певну кількість років? ». 

5.    
Задачі на встановлення 
віддаленості події від зазначеної дати (з переходом через еру): «Під час 
захоплення Ніневії 612 р. до н. е. згорів палац Ашшурбаніпала. Скільки 
років  пролежали недоторканними книжки з 
бібліо­теки царя, якщо залишки палацу було розко­пано 1854 р.?».  

6. Задачі на встановлення дати події н. е. за від­даленістю її до 
іншої події (з переходом че­рез еру): «Якого року греки святкуватимуть 
2500-річчя перемоги у Саламінській битві?». 

7. Задачі на встановлення дати події, що відбу­лася до н.е. за 
віддаленістю її від сьогодення (або від певної дати): «Якого року відбулася 
Марафонська битва — перша перемога греків над персами, якщо відомо, що 2011 р. 
у Греції відзначали 2500 років цієї події?». 

8.  Задачі на встановлення подій за датами або дат за подіями: «Якого 
року вперше в докумен­тальних джерелах вжито назву «Україна»?» або «Яка подія 
відбулася 972 р. біля Дніпро­вих порогів?». 

9. Задачі на встановлення та групування дат на основі наведених 
подій, явищ, процесів; па співвіднесення дат з явищем або процесом: «За датами 
встановіть події з історії Галицько-Волинської держави: 1199 р., 1238 р., 1223 
р., 1241 р., 1253 р., 1340 р., 1349 р.» або «Розміс­тіть на хронологічних 
сходинках імена най­більш відомих князів Київської Русі доби роз­дробленості». 

10.                                                                                                                                                    
Задачі на встановлення 
синхронності фактів, подій, історичних періодів: «Сучасником яких відомих вам 
історичних діячів був князь Да­нило Романович (Галицький)?»                     

11.Задачі 
на встановлення хронологічної по­слідовності подій з використанням уривків з 
джерел, історичних малюнків (картин) тощо: 

 «Назвіть події історії Київської Русі за пер­ших 
князів, про які розповідає літопис. Розташуйте їх у хронологічній 
послідовності» або Розташуйте портрети князів у хронологічній послідовності». 

Складання хронологічних таблиць не повин­но 
бути самоціллю, оскільки зміст кожної хро­нологічної таблиці повинен стати 
матеріалом для осмислення певних тенденцій розвитку історич­них процесів і 
служити встановленню причиново- наслідкових зв’язків. Стійкий інтерес до 
складан­ня і заповнення хронологічних таблиць буде лише тоді, коли учитель 
урізноманітнить форму за­вдань. Значний ефект мають хронологічні завдан­ня, що 
привчають учнів поєднувати історичний простір з історичним часом. Історичний 
процес — це свого роду просторово-часовий континуум, і тому будь-яка дата 
повинна бути прив’язаною до певного місця. Наприклад, під час вивчення теми, 
пов’язаної з історією Османської імперії, учням можна запропонувати заповнити 
хронологічну таблицю «Завоювання османів в XVI ст.», вико­ристовуючи при цьому 
історичну карту в атласі. Результатом роботи учнів над таким завданням буде таблиця, 
зміст якої не тільки не повторювати­ме матеріал підручника, а й створюватиме 
образне уявлення про хід та наслідки завоювань османів. 

Також учитель може запропонувати учням 
після заповнення таблиці виконати завдання, суть якого полягатиме у визначенні 
певних ета­пів у ході османських завоювань згідно з обраним ними самостійно 
критерієм. Роботу над таблицею можна завершити обговоренням проблемного пи­тання: 
«Чому більшість завоювань османи здій­снили в першій половині XVI ст. і зовсім 
мало в наступний період?» 

Заслуговує на увагу метод складання 
хроноло­гічних таблиць, побудований на принципі зворот­ної хронології подій, 
оскільки дозволяє більш чіт­ко визначити причиново-наслідкові зв’язки між 
подіями і руйнує шаблонність у сприйнятті істо­ричного процесу. Подія, від якої 
вчитель може за­пропонувати побудувати зворотний хронологічний ланцюжок 
причиново-наслідкових зв’язків, може бути як державного, так і 
історично-особистого масштабу. В останньому випадку хронологічний ланцюжок не 
обов’язково буде довгим, але завдан­ня здатне викликати зацікавленість учнів, 
напри­клад: «Які події передували зреченню П. Доро­шенком гетьманства? » 

Якщо в попередньому випадку учні встанов­лювали 
причиново-наслідкові зв’язки між поді­ями, що відбулися під час правління 
однієї особи, то, пропонуючи встановити, які події передували ліквідації 
гетьманства 1764 року, перед школя­рами постає завдання дослідити й осмислити 
пев­ний історичний період , тут — процес поступового нищення української 
державності у складі Росій­ської імперії. 

Специфічну роль у викладі й формуванні 
хро­нологічних вмінь учнів відіграють різноманітні схеми. Наприклад, 
схема-«драбина» дозволяє відстежити причиново-наслідкові зв’язки між різни­ми 
історичними подіями. Колові схеми фіксують часові межі історичних подій, 
періодизація яких викликає дискусію. 

Методичні прийоми, які використовуватиме 
вчитель для розвитку хронологічних вмінь учнів, залежать від особливостей етапу 
уроку. Напри­клад, на етапі вивчення нового матеріалу най­більш доцільним було 
б заповнення різноманіт­них видів таблиць й складання певного хроноло­гічного 
комплексу, який супроводжує вивчення навчального матеріалу; на етапі 
систематизації й повторення раніше вивченого матеріалу — різ­номанітні 
хронологічні задачі й дидактичні ігрй; на етапі осмислення вивченого матеріалу 
— проблемні питання, евристична бесіда або ж дис­кусія. 

Хронологічні таблиці групують факти на основі часових відносин між ними, відбивають послідовність (календар) подій. У них, як правило, два стовпчики: дата, подія. 

  Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час. 
логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями. 
Схеми можуть використовуватись у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або пропонуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчцтелі повинні, складаючи схему, намагатись максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, який в ній відбито. Також важливо, щоб заповнення схеми йшло за правилами «читання»: зверху до низу і зліва направо.